Цибуля ріпчаста - технологія вирощування

Із дворічних овочевих культур, які вирощують в Україні, до родини Цибулеві відносять цибулю ріпчасту, цибулю шалот і цибулю порей, які формують ріпчасті або циліндричні цибулини, різні за формою, розміром та забарвленням, утворюють подібне насіння, мають тонкі ниткоподібні корінці, вузькі трубчасті або лінійні листки, квіткову стрілку та шапкоподібний зонтик. У листках, цибулинах та насінні є ефірна олія, яка сильно діє на органи відчуття має специфічні кулінарні та лікувальні властивості.

Овочеві цибулинні культури за морфологічними ознаками поділяють на дві групи. До першої групи відносять ті, які утворюють здуті (кулясті) продуктові органи у вигляді цибулини з покривними лусками: цибуля ріпчаста та цибуля шалот (кущівка). До другої-цибуля порей, продуктовим органом у якої є довга вибілена ніжка.

Ряд авторів зазначають, що цибуля ріпчаста є багаторічною культурою. Пояснюють це тим, що при розмноженні її через сіянку рослини стрілкують і формують насіння на третій рік, а також використанням пристрілкових цибулин, які утворюються на донці біля стрілок у рік стрілкування рослин.

З таким твердженням ми не погоджуємося. По-перше, щоб сіянка не стрілкувала на другий рік, регулюють температурний фактор, тобто штучно створюють умови, щоб не відбувалося диференціації бруньок. А при зберіганні сіянки за температури 5-10°С навіть найдрібніша сіянка (нульова група) після висаджування в ґрунт застрілкує і дасть насіння. По-друге - пристрілкові цибулини на денці утворюються в рік стрілкування цибулі (1,2 або 3 штуки) і вони є дочірніми (однорічними) і лише при зберіганні зимою за температури 5-10°С вони застрілкують. Отже, цибуля ріпчаста може переходити до репродуктивного розвитку лише після проходження стадії диференціації бруньок у період зберігання за температури 5-10°С - на другий рік біологічного розвитку.

Цибуля ріпчаста - дворічна, трав’яниста, перехреснозапильна, холодостійка овочева культура з двома способами відтворення - генеративним і вегетативним. Товарну продукцію її одержують безпосередньо сівбою насіння в ґрунт, через сіянку та розсадним способом. У структурі посівних площ в Україні вона займає 9%.

Ботанічні та біологічні особливості цибулі ріпчастої

Коренева система мичкувата. При проростанні насіння на поверхні ґрунту з’являється одна сім’ядоля та корінець, який швидко проростає на глибину до 20 см, і через тиждень разом з сім’ядолею відмирає головний корінець. У цей же час починає формуватися і розростатися денце (укорочене стебло), і з його основи відростають нові корінці (мал. 1). Корінці спочатку струноподібні, а згодом починають галузитися на корінці першого, другого і т.д. порядків та густо вкриватися сисними кореневими волосками. Залежно від крупності цибулини коренева система проникає в ґрунт на глибину 30-40 см, і лише незначна частина їх заглиблюється до 70-80 см (мал. 2). У ширину коренева система розростається на 35-40 см. У кінці вегетації з відмиранням листків одночасно відмирає коренева система. У перший рік культури денце густо вкрите корінцями. При відмиранні корінців на їх місці залишається пустота, так звана “п’ятка".

Стебло - укорочене денце, яке знаходиться між основою кореневої системи та листків. При збільшенні корінців на рослині воно починає дещо збільшуватися догори і розширюватися в діаметрі. У великих цибулин висота денця досягає 0,8-1,5 см і в діаметрі 2-4 см. У період наростання лусок на денці в основі їх закладаються 1-5 і більше бруньок (зачатків), з яких після висаджування сіянки, в якої не пройшла диференціація бруньок, продовжує формуватися крупна цибулина з подальшим розростанням денця, а при проходженні диференціації бруньок розвивається квітконосне стебло (стрілка). За кількістю цибулин на денці сорти і гібриди цибулі поділяються на малогнізді (1-2 цибулини), середньогнізді (3-4 цибулини) і багатогнізді (понад 5 цибулин). При визріванні гнізда спільні покривні луски руйнуються, денце розпадається і цибулини легко відокремлюються (мал. 3).

Листки. При проростанні насіння на поверхню ґрунту з’являється одна кпючкоподібна сім’ядоля. З нею одночасно виноситься й луска насінини (на важких ґрунтах може не виноситися). Кожний листок, як із сім’ядолі, виходить із середини попереднього (на певній висоті) з несправжнього стебла (піхви). Розміщуються листки на рослині під кутом 35-90°. За забарвленням листки зелені, світло-зелені та темно-зелені з восковим нальотом. При вирощуванні цибулі, залежно від призначення, на рослині формується від 4-6 до 10-16 листків і більше завдовжки до 45-50 см. Листки здуті, в поперечному розрізі від 0,2 до 1,5 см і більше. Молоді листки є не тільки асиміляційним апаратом, але й продуктовим органом. їх широко використовують у кулінарії для виготовлення салатів, різних приправ, тушкують та споживають у свіжому вигляді.

Продуктовий орган - цибулина, яка є основною частиною товарного врожаю. Вона складається з внутрішніх соковитих і зовнішніх сухих плівок, спільних відкритих соковитих плівок, конусовидних закритих плівок, денця і “п’ятки” (мал. 4). Соковиті луски є основним органом запасу поживних речовин. Вони бувають двох типів: відкриті та закриті. Відкриті у несправжньому стеблі (піхві) переходять у листки, а закриті, як ковпачки, захищають вегетативні та генеративні бруньки. Закриті плівки на цибулині можуть накривати одна одну. Кількість і співвідношення відкритих і закритих плівок залежить від сорту, величини цибулини та до деякої міри від тривалості вегетації. Співвідношення відкритих і закритих плівок є ознакою на придатність цибулин до тривалості зберігання. Цибулини, які не закінчили формувати закриті плівки, швидко проростають, особливо при випаданні дощів у літній період або перезволоженні ґрунту. Вони знову продовжують укорінюватися та відростають листки. В овочівництві таке явище називається “товстоніжка”. При дозріванні цибулин розм’якшується несправжнє стебло та вилягають листки. Однак, відкриті та закриті плівки ще продовжують потовщуватися за рахунок поживних речовин, які перекачуються з листків. Листки і несправжнє стебло поступово засихають, в результаті чого настає фаза спокою.

За класифікацією Ф.А. Ткаченка, цибулю ріпчасту поділяють на 3 різновиди: гостру, напівгостру та солодку. Більшість сортів належить до гострої. Цибулини її добре вкриті у 2-3 шари міцними, сухими покривними плівками. Вони складаються з багатьох тонких або середніх за товщиною щільних соковитих плівок. Денце у них просте або розгалужене, кількість зачатків від 1 до 5 і більше. Цибулини мають тривалий період спокою, добре зберігаються, відзначаються високим вмістом сухої речовини (13-20%), цукрів (8-12%) та ефірної олії (0,020-0,065%). Розмножуються насінням і через сіянку. При розмноженні через сіянку підтримується висока лежкість сорту.

Напівгострі сорти відносяться до малогніздої цибулі, мають триваліший період вегетації й дещо вищу врожайність. Цибулини їх менш щільні, мають товстіші соковиті плівки. Період спокою в них коротший, цибулини нещільні. Денце просте, бруньок мало. Цибулини погано вкриті 1-2 неміцними сухими плівками і гірше зберігаються, ніж сорти гострої цибулі. До складу цибулин входить менше сухої речовини (10-13%), цукрів (6-9%) та ефірної олії (0,016-0,025%), ніж у гострих сортів. Розмножують напівгострі сорти в основному насінням і лише частково через сіянку та розсаду.

До солодкої (салатної) цибулі належать сорти з високими смаковими якостями. Всі вони малогнізді та малозачаткові. Відзначаються найвищою продуктивністю і найтривалішим вегетаційним періодом. Цибулини у своєму складі мають найменший вміст сухої речовини (6-10%), цукрів (4-7%) та ефірної олії (до 0,015%). Вони складаються з товстих соковитих плівок (понад 3 мм). Покривна плівка одна і то часто розірвана, лежкість погана. Розмножують сорти солодкої цибулі в основному розсадним способом і лише частково сівбою насінням.

За формою цибулини поділяють на плескаті, овальні, видовжено-овальні та з різними відхиленнями в той чи інший бік, залежно від глибини залягання та агротехніки вирощування (мал. 5). За забарвленням покривних плівок цибулини бувають жовті з різними відтінками, золотисті, жовто-коричневі, коричневі, червоно-фіолетові, білі, зеленкувато-білі, соковиті плівки - білі з зеленкуватим, фіолетовим або рожево-фіолетовим відтінками, білі з забарвленим епідермісом. За розміром цибулини розрізняють дрібні (до 50 г), середні (51-100 г) та великі (понад 100 г).

За тривалістю вегетаційного періоду при вирощуванні з насіння (від сходів до масового вилягання листків) сорти і гібриди цибулі ріпчастої поділяють на ранні (до 100 діб), середньоранні (101-115 діб), середньостиглі (116-130 діб) та пізньостиглі (понад 130 діб). При вирощуванні з сіянки вегетаційний період скорочується на 30-40 діб.

Вимоги рослин цибулі до умов навколишнього середовища

Вимоги до тепла. Фактор температури в рості та розвитку рослин цибулі відіграє значну роль. Насіння її проростає за температури 4-5°С. З підвищенням її до 10-15°С сходи на поверхню ґрунту з’являються через 12-17 діб. Цибулини при вегетативному розмноженні (сіянка) проростають за температури 1-2°С протягом 10-12 діб. Оптимальна температура для росту рослин - 17-22°С, а максимальна - 33°С. У теплу погоду в рослин швидше розвивається надземна частина (листки), ніж коренева, тоді як у прохолодну - навпаки. У зв’язку з цим насіння цибулі потрібно висівати якомога раніше, тобто разом з виходом у поле. Це забезпечує більш тривалий період з низькими температурами для формування кореневої системи, інтенсивного наростання листків та одержання високого врожаю цибулин. Рослини цибулі добре переносять і весняні приморозки до мінус 5-7°С.

До генеративного розвитку рослини цибулі можуть переходити лише тоді, коли в них нагромадиться достатньо поживних речовин. Тому лише в холодні та тривалі затяжні весни окремі рослини першого року можуть переходити до стрілкування, що нами спостерігалося в Донецькій області. У нормальні весни при вирощуванні цибулі першого року з насіння рослини не стрілкують.

Оптимальна температура для проходження диференціації бруньок становить від 4 до 8°С, тому висаджувати сіянку та розсаду у відкритий ґрунт потрібно на 10-15 діб пізніше, ніж висівати насіння, щоб ґрунт прогрівся до 8-9°С. Оптимальні умови для цього в Україні настають у третій декаді березня - на початку квітня, залежно від зони.

Щоб не допустити стрілкування цибулі при вирощуванні з сіянки, її в зимовий період зберігають за температури 18-22°С, а вибірок - 20-24°С (табл. 1). Однак, за такої температури цибулини значно втрачають свою масу, а дрібні (найбільш цінний посівний матеріал) можуть висохнути. Тому у виробництві застосовують комбіноване зберігання сіянки. В осінній період сіянку добре просушують і зберігають за температури 18-20°С і відносної вологості повітря 55-60%, взимку - при мінус 3 - плюс 1°С, а навесні за 20-30 діб до висаджування - при 20-25°С.

За нашими даними, при вирощуванні цибулі сорту Стригунівська носівська з сіянки діаметром 1,4-1,6 см (3-4 г) у разі сівби в перші дні польових робіт (температура ґрунту 4-5°С) стрілкування рослин становить до 22%, а при сівбі через 10 днів - воно знизилося до 11%. Період для проходження диференціації бруньок значно залежить від сорту. Так, у цибулі гострих сортів він триває 80-90 діб, тоді як у солодких - 50-60 діб. Це тісно пов’язано з лежкістю цибулин.

Вимоги до світла. Цибуля відноситься до рослин довгого дня. На довгому дні (15-16 годин) рослини добре ростуть, формують крупні цибулини, які добре визрівають та зберігаються. При вегетативному розмноженні вимогливість рослин до інтенсивності освітлення дещо знижується у початкові фази росту, оскільки в цей період листки наростають за рахунок поживних речовин цибулини. Скорочення тривалості дня, як і зниження температури, гальмує процеси формування цибулин, тому при літній сівбі насіння рослини до пізньої осені продовжують наростати, не утворюючи цибулин. Такі рослини, за нашими даними, після розмерзання ґрунту швидко відростають, після чого дружно стрілкують зацвітають і дають насіння.

Вимоги до вологи у рослин цибулі змінюються залежно від росту і розвитку. Так, для проростання насіння кращою вологістю ґрунту є 85-90% НВ. Це пов’язано з тим, що насіння має тверду оболонку, просочену ефірною олією, через що погано вбирає воду та повільно бубнявіє. Тому насіння більш дружно проростає рано навесні, коли в ґрунті є достатні запаси вологи. При запізненні з сівбою навіть на 3-5 діб верхній шар ґрунту (2-3 см) швидко пересихає, внаслідок чого польова схожість знижується, сходи затримуються і, як правило, бувають зрідженими. У подальшому рослини також добре ростуть за оптимальної вологості ґрунту в межах 70-85% НВ і відносної вологості повітря 60-70%. За вищої відносної вологості повітря рослини уражуються несправжньою борошнистою росою. Для забезпечення оптимальної вологості ґрунту в південних районах посіви 2-7 разів поливають, залежно від погодних умов року. Норма витрати води 300-400 м3 на гектар за один полив.

За недостатньої вологості в період інтенсивного росту цибулі він сповільнюється і навіть припиняється. Рослини швидко формують дрібні цибулини, коренева система їх відмирає, несправжнє стебло розм’якшується і листки вилягають, що характерно при вирощуванні сіянки. Цьому сприяє лише ранньовесняна сівба насіння на сіянку, щоб одержати дружні сходи (250-300 шт. на 1 м²). При пізнішій сівбі верхній шар ґрунту швидко пересихає, і дуже важко без поливу одержати дружні сходи сіянки. У кінці вегетації сформовані цибулини краще визрівають за обмеженої вологості ґрунту й особливо зниженої відносної вологості повітря (до 50-60%). Тому за 20-30 діб до збирання врожаю поливи припиняють. Це сприяє доброму визріванню цибулин, швидкому вкриванню їх покривними лусками, розм’якшенню несправжнього стебла, виляганню листків та відмиранню кореневої системи. При запізненні зі збиранням цибулі, особливо після випадання дощу, ріст кореневої системи відновлюється, цибулини погано визрівають і стають непридатними до тривалого зберігання.

Часто, якщо не вилягають листки, у виробництві практикують виламування листків. Цього робити недоцільно, оскільки при виламуванні листків рослини пошкоджуються, і створюються сприятливі умови для проникнення в цибулину інфекції шийкової гнилі, цибулини загнивають і втрачають здатність до зберігання. У цьому випадку краще підрізувати кореневу систему шляхом підкопування скобами, внаслідок чого припиняється надходження до рослин вологи, цибулини швидко вкриваються покривними лусками, несправжнє стебло розм’якшується, і листки вилягають. Чим краще вкрита цибулина сухими покривними лусками, тим більш придатна до тривалого зберігання.

Вимоги до елементів живлення. Рослини цибулі досить вимогливі до родючості ґрунту. На 10 т врожаю цибуля ріпчаста виносить із ґрунту в середньому до 40,2 кг азоту, 11,6 - фосфору і 21,0 кг калію. При вирощуванні сіянки відповідно - 53,7 кг азоту, 16,0 - фосфору і 40 кг калію. Тому посіви цибулі потрібно розміщати на високородючих, пухких, багатих на органічну речовину, структурних, чистих від бур’янів ґрунтах. Непридатні для її вирощування важкі, перезволожені та кислі ґрунти. Підвищена вимогливість цибулі до родючості ґрунту пов’язана з тим, що вона формує порівняно з іншими овочевими культурами невелику та слабо розгалужену кореневу систему, більша частина якої розміщена в орному шарі ґрунту. З органічних добрив під цибулю треба вносити перегній із розрахунку 20-30 т/га та мінеральні добрива залежно від даних аналізу ґрунту.

Поживні речовини рослини цибулі протягом вегетаційного періоду засвоюють неоднаково. Азот інтенсивно використовують у період наростання листкового апарату. В період формування цибулин потреба в азоті дещо знижується, а надлишок його, особливо при дефіциті калію, сприяє дальшому наростанню листків і затримує визрівання цибулин. Тому потреба у фосфорі та калію в період формування і дозрівання цибулин зростає. На початку вегетації рослини цибулі негативно реагують на високу концентрацію ґрунтового розчину, тому не рекомендується вносити в рядки високі норми мінеральних добрив.

Особливості вирощування цибулі ріпчастої Вирощування з насіння.

Для одержання товарного врожаю цибулі ріпчастої насіння потрібно висівати як можна раніше (коли ґрунт піддається обробітку), навіть у лютневі та березневі “вікна”. Запізнення з сівбою навіть на 3-5 днів призводить до одержання зріджених сходів, поганого визрівання цибулин та зниження врожаю. Це пов’язано з тим, що насіння цибулі висівають на глибину до 2-3 см залежно від зони, воно довго сходить, а верхній шар ґрунту швидко пересихає навесні, і для його проростання може не вистачити вологи. Спосіб сівби широкорядний (45 см), стрічковий (20+50 см) або широкосмуговий (ширина міжрядь 45 і 60 см, смуги - 4-5 см і 8-10 см відповідно). Норма висіву насіння 8-10 кг/га, а при сівбі сівалками точного висіву - 3-4 кг/га. Глибина сівби 0,5-2,0 см. До сівби та після неї площу коткують.

При з’явленні на площі ґрунтової кірки, якщо під верхом немає ще проростків, посіви боронують легкими боронами поперек напрямку рядків. При з’явленні сходів розпушують міжряддя. Подальший догляд за посівами полягає у 3-4-разовому розпушуванні міжрядь, систематичному знищенні на посівах бур’янів, боротьбі з шкідниками та хворобами. Розпушування краще проводити після поливу або випадання дощу, коли ґрунт підсохне і добре розпушується. У південних районах проводять 2-7 поливів. Норма витрати поливної води за один полив становить 300-400 м3/га, залежно від погодних умов. За 20-30 діб до початку збирання врожаю поливи припиняють, що сприяє кращому визріванню цибулин. Ознакою доброго визрівання цибулин є розм’якшення несправжнього стебла та вилягання пера (листків).

Збирають цибулю в ясну сонячну погоду і вкладають її у валки для просушування. У дощову погоду просушують цибулю під навісами. Якщо перо не вилягає, то для прискорення визрівання цибулин слід підрізати кореневу систему рослин за 10-15 діб до збирання врожаю. Після доброго просушування від цибулин відминають залишки листків та корінців, сортують і використовують за призначенням.

Урожайність цибулі ріпчастої при вирощуванні з насіння за належної агротехніки становить 30-40 т/га.

Вирощування сіянки.

Через сіянку в основному вирощують цибулю ріпчасту гострих сортів. Суть цього способу полягає в тому, щоб постійно підтримувати здатність сорту до тривалого зберігання, одержання більш раннього і високого товарного врожаю цибулі ріпчастої в умовах коротшого вегетаційного періоду.

Сіянка (арбажейка) - це дрібні цибулини діаметром від 0,7 до 3 см, які вирощують із насіння в загущених посівах. Для цього насіння висівають у ранні строки, як тільки можна вийти у поле. Це дає можливість одержати дружні сходи та виростити високоякісний насіннєвий матеріал без поливу майже у всіх ґрунтово-кліматичних зонах України. Сівбу проводять стрічковим способом із відстанню між стрічками 50-60 см, у стрічці роблять 6-12 рядків із відстанню 7,5-15 см. На сіянку можна висівати насіння й широкосмуговим способом з шириною міжрядь 45 см (ширина смуги 6-8 см) або 60-70 см (ширина смуги 15-20 см). Норма висіву насіння при стрічковій сівбі 70-90, а при широкосмуговій - 50-70 кг/га. Зменшення норми висіву призводить до зрідження посівів і збільшення виходу вибірка. Глибина загортання насіння 1,0-3,0 см. До сівби і після неї площу коткують. Догляд за рослинами полягає у систематичному розпушуванні широких міжрядь, боротьбі з бур’янами, хворобами і шкідниками, а в південних районах у посушливі весни при потребі 1-2 поливах. За 10-15 діб до збирання сіянки поливи припиняють, що сприяє доброму визріванню цибулин.

Збирають сіянку на початку вилягання пера (5-10%). У роки з підвищеною вологістю сіянку починають збирати, не чекаючи вилягання пера, коли цибулини досягнуть у діаметрі в середньому 1,0-1,5 см. Рослини вкладають у валки та просушують протягом 7-12 діб. При просушуванні поживні речовини з листків переміщаються в цибулини, і ті збільшуються в розмірі та масі. При запізненні із збиранням врожаю при сонячній погоді листки рослин швидко висихають, що ускладнює збирання врожаю та призводить до великих втрат, а у вологі роки - ще й до ураження цибулин шийковою гниллю та повторного утворення корінців. Коли сіянка (рослини) добре підсохне і цибулини вкриються покривними лусками, її очищають від залишків сухих листків і корінців. Потім сортують за розміром - малогнізді сорти - на дві групи. До першої відносять цибулини діаметром 0,7-1,4см, до другої - 1,5-2,2см. Сіянку багатогніздих сортів - на 3 групи: до першої групи відносять цибулини з діаметром 1,5-2,2 см, до другої - 2,3-3,0 см і третьої (нульової) - 1,0-1,4 см. Вибірок (цибулини малогніздих сортів діаметром 2,3-3,0 см і багатогніздих - 3,1-3,5 см) використовують для вигонки цибулі на перо, а більші - для продовольчих цілей.

Урожайність товарної сіянки за належної агротехніки становить 15,0-18,0 т/га.

Перед закладанням на зберігання проти ураження грибковими хворобами сіянку прогрівають при температурі 40-42°С протягом 8-10 годин. Більш короткочасне прогрівання і за нижчої температури не ефективне, а підвищення її до 45-46°С знижує схожість. Зберігають сіянку в сухому, добре провітрюваному приміщенні.

Велике значення під час зберігання сіянки має температурний режим. Низькі плюсові температури (4-12°С) сприяють диференціації бруньок, внаслідок чого після висаджування рослини стрілкують. При зберіганні за температури 20-22°С диференціація бруньок не закінчується, що забезпечує на другий рік одержання крупних цибулин. Але за такої температури цибулини втрачають свою масу, а дрібні висихають. Диференціація бруньок не відбувається й за низької температури (мінус 3 - плюс 2°С). Тому сіянку до настання заморозків зберігають за температури 20-22°С і відносної вологості повітря 55-60%, а потім - мінус 3 - плюс 1°С. Навесні з настанням теплої погоди температуру знов підвищують до 20-22°С.

Вирощування цибулі ріпчастої з сіянки.

За 5-6 діб до висаджування сіянку сортують, прогрівають у добре провітрюваному приміщенні за температури 30-35°С. Для знезараження від збудників грибкових хвороб (шийкової гнилі, пероноспорозу) за 8 годин до закінчення прогрівання температуру підвищують до 40-42°С.

При вирощуванні цибулі ріпчастої з сіянки велике значення має розмір її та строки сівби (садіння). За надто ранньої сівби за умов затяжної холодної весни цибулини завершують проходження диференціації бруньок, що призводить до масового стрілкування рослин. Таке явище особливо спостерігається при висіванні сіянки другої групи. При запізненні з сівбою верхній шар ґрунту часто пересихає, цибулини погано укорінюються, внаслідок чого сходи на поверхню ґрунту з’являються нерівномірно, визрівання рослин затягується, врожайність знижується, і якість товарної продукції погіршується. Тому кращі строки сівби сіянки настають тоді, коли ґрунт прогріється до температури 9-10°С, що в основному відбувається через 10-15 діб після висівання насіння, залежно від погодних умов року.

Висаджування сіянки починають із дрібнішої фракції, оскільки вона найбільш стійка до стрілкування. Висівають сіянку широкорядним (45 см) або стрічковим (20+50 см) способами. У рядку цибулини діаметром 0,7-1,4 см розміщують на відстані 4-6 см, а розміром 1,5-2,2 см - на 6-8 см. Норма висіву залежить від розміру цибулин і коливається від 4 до 20 ц/га. Глибина садіння 4-6 см. За надмірно глибокого загортання сходи затримуються і цибулини набувають видовженої форми, не характерної для певного сорту, а за мілкого - часто виносяться кореневою системою на поверхню ґрунту.

Сходи цибулі з’являються на поверхні ґрунту через 8-10 діб після висаджування. Завдяки запасу поживних речовин у цибулині листки досить інтенсивно наростають, внаслідок чого цибулини швидко формуються і визрівають на 35-40 діб раніше, ніж від сівби насінням. Догляд за рослинами, збирання врожаю та доведення його до товарного стану такі самі, як при вирощуванні з насіння. Особливістю в період догляду за рослинами є те, що при стрілкуванні частини рослин стрілки на початку їх з’явлення виламують. У цьому випадку пробуджується спляча брунька, яка формує нову цибулину. Такі цибулини менші за розміром, гірше визрівають і зимою погано зберігаються.

Урожайність цибулі ріпчастої при вирощуванні через сіянку за належної агротехніки становить 35,0-50,0 т/га.

Особливості вирощування цибулі ріпчастої розсадою.

Розсадою вирощують в основному сорти солодкої цибулі. Розсаду вирощують у спорудах закритого ґрунту. Для вирощування розсади на площу 1 га потрібно 110-150 парникових рам або 200-260 м² теплиць. Насіння висівають у південних районах на початку лютого, в Лісостепу - у другій половині лютого. На 1 м² висівають 10-12 г насіння. До появи сходів температуру підтримують на рівні 18-20°С, після їх появи протягом 5-10 діб - 12-15°С, у подальшому - 16-18°С. У розсадний період рослин не проривають. Подальший догляд за рослинами такий самий, як за розсадою ранньої капусти. За 10-12 діб до висаджування розсаду загартовують. Вік розсади 50-60 діб у фазі 4-5 листків. Вибрану розсаду сортують (бракують недорозвинену та пошкоджену механічно та хворобами). З 1 парникової рами вихід розсади в середньому становить 3,5-4,0 тис. шт., а з 1 м² - 2,3-2,6 тис. шт.

Розсаду у відкритий ґрунт у південних районах висаджують у кінці березня - на початку квітня, в Лісостепу та Поліссі - у другій половині квітня. Перед висаджуванням вкорочують корінці на 2/3 довжини, щоб не загиналися, і на 1/3 листки, щоб зменшити поверхню випаровування. Рослини висаджують у борозни або щілини на 0,5-1,0 см глибше, ніж вони росли раніше. Спосіб висаджування широкорядний (45, 60, 70 см) або стрічковий (20+50 см). Відстань між рослинами в рядку становить 6-8 см. На 1 га висаджують 400-600 тис. рослин. Якщо ґрунт недостатньо вологий, перед сівбою проводять вологозарядковий полив або рослини поливають під час садіння. Відразу після висаджування рослин ґрунт у міжряддях розпушують, а в умовах зрошення перед розпушуванням поливають.

Догляд за рослинами, збирання врожаю та доведення його до товарного стану такі самі, як при вирощуванні цибулі ріпчастої з насіння. При вирощуванні цибулі ріпчастої розсадним способом значно прискорюється її достигання та покращується товарна якість.

Урожайність цибулі ріпчастої при розсадному способі вирощування за належної агротехніки становить 35,0-45,0 т/га.

Особливості вирощування маточників цибулі ріпчастої та їх зберігання

Маточну цибулю вирощують шляхом сівби насіння в ґрунт, із сіянки та розсадним способом. Технологія її вирощування подібна до цибулі ріпчастої на товарні цілі. У другій половині вегетації на насінницьких посівах проводять 1-2 сортових прополювання, видаляють усі нетипові для сорту та пошкоджені хворобами рослини, а на початку вилягання пера - апробацію. При збиранні цибулини вкладають у валки та добре просушують протягом одного-двох тижнів на сонці, очищають від сухих листків та відбирають усі здорові та типові для сорту цибулини. Нетипові, пошкоджені та з товстою шийкою цибулини вибраковують. Відібрані маточні цибулини перевозять до сховища на зберігання. Перед зберіганням її ще прогрівають при активній вентиляції протягом 10-12 годин за температури 42°С. Це запобігає ураженню цибулин шийковою гниллю та іншими грибковими хворобами.

Зберігають маточну цибулю у добре провітрюваному приміщенні за температури 5-8°С і відносної вологості повітря 60-70%. Це створює сприятливі умови для проходження диференціації бруньок. Для кращого продування цибулі використовують калорифери та вентилятори. Перед висаджуванням маточну цибулю ще раз сортують за крупністю, ознаками сорту та стійкістю до ураження хворобами.

Ботанічна та біологічна характеристика насінників цибулі ріпчастої

Коренева система. Навесні після висаджування цибулин коренева система формується навколо денця і швидко відростає пучком. До початку стрілкування (стеблоутворення) вона проникає в ґрунт на глибину до 40-60 см, а в період квітування - до 80-100 см. Основна маса кореневої системи розміщається в орному шарі та розростається в діаметрі до 50-70 см.

Листки. Через 7-12 діб після висаджування маточників цибулин з’являються листки. За формою та забарвленням вони такі самі, як при вирощуванні маточників. При утворенні 6-10 листків у центрі розетки починає рости з денця стебло - стрілка.

Стрілка. В залежності від зачатковості сорту та величини цибулин у рослин формується від 2 до 6 стрілок. Усі вони трубчасті, заввишки 70-120 см, посередині здуті. У верхній частині стрілки розміщений кулястий зонтик. Стрілки, суцвіття та бутони зелені та вкриті восковим нальотом.

Суцвіття - відносно щільний зонтик (мал. 6). Він складається з 200-800 бутонів. Квітки дрібні, білі з зеленою смужкою на краях пелюсток із зовнішньої сторони. Пелюсток і тичинок по 6, приймочка одна. Пиляки жовті. Зав’язь шестигранна, верхня. В основі віночка розміщені нектарники, які сприяють принаді комах. Масове розкриття квіток починається з 11-12 години дня. Пиляки дозрівають і тріскають на 1-2 доби раніше приймочки. Тому пилок не може попадати на приймочку тієї ж самої квітки. Запилення можливе лише пилком іншої квітки в межах одного або інших суцвіть рослин. Квітування цибулі починається з верхівки суцвіть і закінчується нижнім ярусом. Період квітування суцвіття в середньому становить від 5 до 25-30 діб. Пилок цибулі важкий і переноситься за допомогою комах (бджіл). Тому в насінництві необхідно дотримуватися просторової ізоляції на відкритій місцевості не менше 2000 м, а на закритій - 600 м.

Плід - тригранна коробочка (мал. 7). В ній розміщається попарно шість насінин. При дозріванні насінна коробочка розтріскується, і насіння легко висипається. Тому стрілки потрібно зрізувати (збирати), коли перші коробочки починають розтріскуватися, в них насіння набуває характерного чорного забарвлення. Після дозарювання (просушування) суцвіть їх обмолочують.

Насіння тригранне, чорне, рідше буре, завдовжки 3,1мм. Маса 1000 насінини становить 2,8-3,7 г. За вологості 11% схожість зберігається протягом 2-3 років.

автор: Барабаш О.Ю., Тараненко Л.К., доктор биологических наук, Сыч З.Д.

источник: Биологические основы овощеводства // Барабаш О.Ю., Тараненко Л.К., Сыч З.Д.

интернет источник: agromage.com

Товари в статті